Збройні сили: війська зв'язку
Існують особливі види збройних сил, які призначені для управління військами та забезпечення обміну інформацією - це війська зв'язку. Вони складаються з підрозділів постачання і ремонту. Природно, до них відносяться також частини, відповідальні за забезпечення зв'язку.
Такі підрозділи з'явилися в російській армії ще в середині дев'ятнадцятого століття. Це було невдовзі після того, як був винайдений електричний телеграф. Вперше цей апарат був застосований в Кримській війні, і перші війська зв'язку в ті часи були відомі як «телеграфні похідні парки», на зміну їм прийшли телеграфні роти. Науково-технічний прогрес на місці не стояв. І ось в Російській імперії в 1899 році стала працювати перша в світі радіочастина.
У 1919 р в радянській державі було створено Головне Управління зв'язку Червоної Армії, і з цього моменту війська урядового зв'язку фактично стали самостійним видом військ. Цьому сприяло створення Вищої Електротехнічній школи в тому ж році. Серйозним поштовхом до подальшого розвитку технологій зв'язку стали події Великої Вітчизняної. 
З'явилися нові засоби, що забезпечують обмін інформацією на відстані, в тому числі літеродрукувальні апарати і ультракороткохвильові радіостанції.
Уже в наш час війська зв'язку цілком можуть забезпечити повноцінну зв'язок між різними об'єктами, незалежно від того, на якій дистанції вони один від одного знаходяться. На думку компетентних фахівців, їх внесок рівносильний збільшення бойових можливостей.
Система зв'язку - це одне з найголовніших умов успішності процесу управління діями збройних сил. Це також і його технічна основа. Тому в наш час армії найвпливовіших держав світу постійно застосовують новинки в області навігації та зв'язку. Не стали винятком і російські збройні сили. Один із пріоритетних напрямків у процесі поліпшення функціональності армії - це автоматизація діяльності органів її управління. У минулі роки нерідко траплялося, що в експлуатації не виявлялися новітні технології, а багато проектів модернізації так і залишилися нереалізованими. Однак в останні роки цей процес нарешті зрушив з мертвої точки. Покращилося фінансування військових галузей, зроблені перші кроки в бік модернізації. На озброєнні з'явилися такі зразки техніки, які ні в чому не поступаються своїм іноземним аналогам. У їх числі засоби автоматизації, новітні види радіостанцій і станції супутникового зв'язку (як рухомі, так і стаціонарні), цифрова апаратура та багато іншого. Все ж у цій області досі існує маса проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення.
Так, мають місце суттєві проміжки часу між позначенням завдання з виробництва технічного засобу та видачею цього засобу в експлуатацію. Це веде до того, що за цей термін озброєння попросту стає морально застарілим. Закупівлі апаратури плануються лише на один рік, що не дозволяє забезпечувати війська зв'язку необхідними засобами в потрібному обсязі.
Все ж варто відзначити, що немає ніякого сенсу імпортувати в Росію техніку. Пов'язано це з тим, що іноземні партнери не зацікавлені у продажу найсучасніших і якісних зразків апаратури, яку використовують війська зв'язку. А також з тим, що вітчизняні виробники виготовляють техніку як мінімум нічим не гіршу, ніж її закордонні аналоги.