Зовнішньоторговельна політика Російської Федерації
В абсолютно будь-якому сучасній державі постійно здійснюється зовнішньоторговельна політика, яка не тільки приносить величезні суми грошей до бюджету, а й налагоджує дружні відносини між відокремленими один від одного територіями. Це значно сприяє просуванню миру в усьому світі. Погодьтеся, якщо вам доводиться співпрацювати для свого ж блага з тією або іншою людиною, то ви зовсім не захочете з ним сваритися, конфліктувати.
Зовнішньоторговельна політика держави в основному полягає в продажу за кордон тих ресурсів, які є в надлишку, і покупці того, чого не вистачає для нормального існування країни, а також її населення. Продавати можна як природні ресурси, так і сучасні досягнення науки. Наприклад, багато країн на сьогоднішній день продають за кордон свою нафту, газ, продукти харчування, а набувають там же військову і цивільну техніку, тканина, комп'ютерні технології і так далі. Тобто не всі держави можуть себе повністю забезпечити абсолютно у всіх сферах виробництва. Саме для цього й існує зовнішньоторговельна політика.
Дуже добре, коли політичні лідери багатьох країн між собою мають дружні стосунки. У такій ситуації дуже часто вони приходять до цілком прийнятною ціною на товар, який обговорюють. На жаль, є такі ситуації, коли одна держава повністю надає послуги для іншого, а то у відповідь нічого не може запропонувати. У таких випадках часто маленькі країни, які практично не мають своїх природних ресурсів, змушені погоджуватися з усіма умовами, які їм пропонують.
Взяти, приміром, країни Прибалтики, зовнішньоторговельна політика яких в сторону продажів залежить тільки від виготовлення морських консервованих продуктів. Доходи від такого виробництва не можуть повністю перекрити витрати на придбання того ж газу і нафти у Російській Федерації. Таким країнам доводиться з трудом шукати вихід з подобою ситуацій. В основному вони беруть кредити в інших держав для того, щоб погасити заборгованість. В принципі, в даній ситуації відбувається замкнуте коло у вигляді постійного боргу і кредитів.
Але не потрібно вважати, що зовнішньоторговельна політика Росії вважається ідеальною. Цій державі також доводиться купувати ті чи інші ресурси. Наприклад, всі знають про те, що в цій країні не особливо розвинене автомобільне виробництво та виготовлення сучасних технічних пристроїв, які також росіянам доводиться купувати в інших країн. Ці два приклади першим ділом приходять на розум. А якщо заглибитися, то можна побачити масу проблем. Наприклад, приходячи на ринок, ви купуєте цитруси. А звідки вони беруться там, адже у нас вони не ростуть? Природно, вони купуються у тих держав, у яких ті ж апельсини ростуть просто на вулицях і нікому не потрібні. На цьому природному якості своїх територій цілком можна заробляти пристойні гроші. Головне - це налагодити зв'язки і влаштувати транспортування даного товару без особливих проблем.
Таким чином, можна сказати, що зовнішньоторговельна політика будь-якого окремо взятої держави працює як у бік величезних продажів, так і на безпосередню покупку різних товарів першої необхідності. Багатими країнами вважаються ті, які заробляють більше, ніж витрачають. Ось це і є найпростішою формулою успішної зовнішньої торгівлі. Тільки в цій ситуації не завжди головну роль грає талант політичних лідерів. Найчастіше дуже важливі родючі території. Наприклад, Саудівська Аравія, яку ніхто б і не знав, якби не дев'ятнадцять відсотків від усієї нафти нашої планети, яка знаходиться на території даної держави.