Східна мудрість. Погляд іншої цивілізації на вічну тему
Щоб зрозуміти, чим відрізняються європейська та східна цивілізації, досить вислухати, що говорять в арабському світі про вічну тему - про кохання. Біологічно європейці і семітські народи один вид - людина розумна, але ментально, психологічно відмінності такі, що подолати їх можна, а можна тільки об'єднати, якщо є, зрозуміло, бажання. Східні народи виключно чуттєві і живуть, так би мовити, любов'ю тут і зараз. Їм незрозуміла європейська мрійливість, точно так само, як нам не зрозуміла їхня витончена прагматичність у даній сфері людських відносин. Східна мудрість говорить: щоб бути щасливим
Зміст
«Пісня пісень» і східна мудрість з нею
Дану книгу Старого Завіту створив Соломон, людина наймудріший з наймудріших. І судячи з його текстів, так воно і є. «Пісня пісень» - це поема, яка тематично складається з двох частин. У першій говорить улюблений про свою улюблену, а в другій - улюблена про коханого. Фізичний темперамент обох героїв вражає. Вони один одного описують з ніг до голови, смакуючи кожен вигин тіла коханої людини. Заглядання в очі в даній концентрованої мудрості відсутні геть. Вона повідомляє про те, яке це блаженство - «Заснути на плечі коханого, сховавшись його лівою рукою, стомивши своє тіло любов'ю». Це справжні цитати. Східна мудрість подарувала їх церкви, яка крилаті вирази тлумачить алегорично. Але дай цю книгу людині необізнаному, він скаже, що це піднесена еротика, прояв любові чоловіка і жінки, які описані з найвищим мистецтвом, тому що за простотою викладу ніякого мистецтва і не помітно. І ніяких моральних критеріїв Соломон у своїй геніальній поемі не торкається, тому що його чуттєва природа вміє любити не в майбутньому, а зараз, на ось цьому ложі. Інших почуттів в любові Соломон і йому єдинокровні люди не відають.
Жінка - джерело насолоди
Арабських воїнів за віру в Раю очікують небесної краси гурії. І східна мудрість про жінку говорить тільки з цього боку. Тому не дивно те, що подорослішали і відійшли від своїх світанкових 15-28 років жінки перестають цікавити арабських поетів. Навіть Омар Хайям захоплення свої присвячує «бутонам» троянд, на яких «тремтять роси сліз». І недарма Бог у Старому Завіті постійно східну жінку благословляє плодовитістю. Якщо вона перестає бути джерелом насолод, то повинна знаходити щастя в іншому, в продовженні роду свого повелителя. Поет з неймовірною тугою висловлює своє, арабське розуміння любові: «Навіть з найпрекраснішою з милих подруг постарайся розлучитися без сліз і без мук. Усе мине. Краса швидкоплинна: як не поклав, вислизає з рук ». Як це може бути, щоб любов подолала час? Цього не розуміють ні семітські поети, ні самі семіти. Їх прагматичне світосприйняття змушує цінувати молодість у сто крат сильніше, ніж це вміють європейці, які себе в мріях бачать 40-річними. Араб бачить себе тільки 20-річним, коли «любов жарко палає» і «ночі і дня» людини позбавляє. «Любов безгрішна, чиста, тому що ти - молода», - так висловлює загальну думку свого народу арабський поет.
«Як бутони, любов-як бутони, вогонь»
Поки палає і вирує кров, доти має сенс жити, - вважає східна мудрість про кохання. І договорює: хто до двадцяти полюбив, навряд чи коли-небудь кого полюбить. Тому недарма виникають асоціації з біблійним «час розкидати і час збирати». Швидкоплинність часу східна людина сприймає як покарання за свій вогняне бажання жити. І в любові він, в першу чергу, бачить її швидкоплинність.
І любов - без зрад!
Дивним з європейської точки зору виглядає те, що в їхньому фольклорі, в поетичній культурі і в життєвої мудрості відсутні мотиви зрад у коханні, як ніби даної складової у відносинах між чоловіком і жінкою немає в природі. А адже дивного-то нічого і ні, якщо бачити любов як всепожірающее молоде і свіже полум'я, як бутон троянди, який тільки ще живе передчуттям те, що на нього сяде джміль. І висновок: старість гідна мудрості, а молодість - любові. Як вони примудряються розмежовувати старість і молодість, для європейців зрозуміти дуже важко.
Любов - це початок дорослого життя
Ні, це не східна мудрість. Це східне правило про кохання, або навіть більше того - закон життя, який виконується неухильно. Навіть суворіше, ніж приписи самого пророка Всевишнього, який був одним з тих небагатьох арабів, які здатні любити жінку не тільки чуттєво. І природним є те, що в східному світі обговорили всі сторони життя пророка, крім цієї. Вона їм просто не властива за природою. «Жінкою бути - велика біда. Вона і в любові лише нагорода », - сказав аварский поет Тажутдін Чанка.