Управління кредиторською заборгованістю

Кожне підприємство в процесі своєї діяльності прагне до досягнення стабільного фінансового становища. Але виробнича сфера характеризується періодичністю, внаслідок чого виникає тимчасова потреба в додаткових ресурсах. Заповнення такого пробілу, як правило, проводиться за допомогою позикового капіталу. Саме тому раціональне управління кредиторською заборгованістю вважається найбільш важливим питанням у роботі менеджерів та відділу бухгалтерії.

Більшість інвесторів при вивченні нового об'єкта вкладення коштів розглядає такий показник, як кредитоспроможність. Він характеризує можливість організації не тільки залучати позикові фінансові ресурси, а й своєчасно повертати їх з урахуванням відсотків. Управління кредиторською заборгованістю підприємства включає статтю платежів у позабюджетні фонди, які не були здійснені, неоплачені рахунки за доставлену і відвантажену продукцію, а також інші борги і невиконані зобов'язання.

Фахівець, який займається розробкою основних стратегічних напрямків компанії, повинен спиратися на першорядні принципи підприємницької діяльності:

• Збереження тенденції максимізації прибутку.
• Максимальне скорочення видаткової частини.
• Утримання лідируючих позицій на ринку відповідних товарів і послуг.

Зрештою будь-які джерела додаткового фінансування націлені на досягнення перерахованих вище цілей. Звичайно, без позикових коштів представити успішне виробництво практично неможливо. А управління кредиторською заборгованістю базується на регулюванні показника, що виражає співвідношення власного і залученого капіталу. Головний принцип свідчить, що обсяг залученого капіталу не повинен перевищувати величину власного. І це легко пояснити, адже в разі нездатності розплатитися з боргами за рахунок прибутку, погашення здійснюється за допомогою ресурсів, що у розпорядженні підприємства.

У зв'язку з цим слід зазначити, що управління кредиторською заборгованістю означає встановлення граничного ліміту коштів та затвердження головних критеріїв, що дозволяють отримати додаткові кошти. Як правило, дані умови затверджуються в письмовій угоді двох сторін: позичальника та комерційного банку, тобто за двосторонньою угодою кредитування. Перевищення такого ліміту не допускається. Проведення управлінської діяльності має ґрунтуватися на індивідуальному підборі методики, принципів і форм керівництва відповідно до галузевої приналежністю, масштабами виробництва та особливостями конкретного підприємства.

Якщо розглядати співвідношення дебіторів і кредиторів окремої організації, то перевищення кредиторської заборгованості вважається позитивним моментом. Це свідчить про заощадження власних коштів, а також про повноцінному використанні можливостей залученого капіталу. Крім того, до обов'язків менеджера відноситься раціональний розподіл позикового капіталу пропорційно встановленим цілям. Як відомо, комерційні банки фінансують організації тільки під конкретне забезпечення і строго цільового призначення.

Успіх реалізації менеджерської роботи залежить від того, які методи управління кредиторською заборгованістю вибрані. В даному випадку не менш важливу роль відіграє конкретне джерело доходів. Отже, фінансування може здійснюватися за рахунок коштів інвесторів у вигляді часткових внесків або паїв у стартовий капітал або участі в нових проектах, кредитів комерційних банків, розстрочки платежу за відвантажену продукцію. На закінчення можна сказати, що управління кредиторською заборгованістю є досить складним процесом, що вимагає великих навичок і знань.