Алекситимия - це Алекситимия як психологічна проблема

Задумайтесь, як іноді навіть самому здоровій людині важко описати свої емоції, коли він дивиться на заходження сонця, вдихає аромат весняних квітів, чує стукіт дощу по даху. Що вже говорити про хворого алекситимией, який абсолютно не здатний надати вербальну форму своїм почуттям і переживань.

Суть терміна

Алекситимия - це неможливість виразити емоції усно, підібрати необхідні слова, щоб донести до співрозмовника всю гаму внутрішніх відчуттів. Психологи стверджують, що це не хвороба. Швидше за все, алекситимией можна назвати індивідуальну особливість психіки індивіда, якийсь синдром або психологічну проблему, яка ніяк не пов'язана з розумовими можливостями. Людина може бути мудрим, наприклад, відомим вченим або дослідником, але при цьому ніколи вам не скаже, що відчуває під час перегляду сльозоточивої мелодрами.

Ще з 70 років минулого століття відомий фахівець Пітер Сіфнеос, спостерігаючи за пацієнтами з соматичними порушеннями, першим вжив термін «алекситимия». Це в психології означало, що пацієнт або зовсім не вміє описати свої емоції, або ж робить це неточно, неправильно, небагатослівно. Пітер Сіфнеос стверджував, що такі люди позбавлені багатої уяви, іноді вони не розрізняють грань між тілесними відчуттями і внутрішніми переживаннями, не здатні зрозуміти почуття іншої людини. Перераховані особливості проявляються одночасно або ж одна з них переважає.

Поширення

Скількох людей вразила алекситимия? Це важке запитання, відповіді на яке досі не існує, тому що не завжди індивіди звертаються за допомогою до психологів, вважаючи свій стан природним і природним. Згідно з останніми даними статистики, синдром спостерігається у 5-25% населення планети. Сильна розбіжність в цифрах також пов'язано з тим, що фахівці використовують різні діагностичні методи, щоб визначити наявність розлади і ступінь його вираженості.

При цьому психологи кажуть, що алекситимия не є синонімом повної бездушності. Ці люди, як і здорові, переживають, ось тільки вони утрудняються висловити внутрішні емоції словесно. Дефіцит зовнішніх проявів у них виливається в тілесно-вегетативні реакції: почуття, не знаходячи виходу, придушуються, трансформуються в психосоматичні захворювання. Якщо ж при цьому людина страждає аутизмом, зв'язок між інтелектом і відчуттями може бути повністю перерваної і неможливою. Тому такі пацієнти думають, що дієслова «відчувати» і «думати» - синоніми.

Форми

Дослідження алекситимии - важливе завдання для сучасних психологів. Дотепер деякі сторони синдрому незрозумілі і неизведанностью. Незважаючи на це, фахівці зуміли виділити дві форми порушення: первинну і вторинну. Кожна з них має різну природу і зовнішній прояв. Первинну алекситимии можна дістати в результаті родової травми. Також вона розвивається через порушення внутрішньоутробного формування мозку у плода. Проявляється в ранньому віці. Помітивши недобре, батькам слід звернутися за консультацією невропатолога.

Вторинна алекситимия - підсумок психологічної травми, яка іноді супроводжується мозковою дисфункцією або неврологічними порушеннями. Вона може стати проявом посттравматичного розладу, підвищеної тривожності чи прихованої депресії. На розвиток впливає в першу чергу неправильне виховання: гіперопіка або ж, навпаки, відсутність елементарної уваги з боку батьків. Первинна практично не лікується, з вторинною можна впоратися.

Причини

Алекситимия як психологічна проблема має першоджерела. Вони і стають тією благодатним грунтом, на якому виростає синдром. Ускладнення доступу емоцій до вербальному вираженню пояснили численні дослідники, які виділили три основні причини:

• Придушення імпульсів, спрямованих лімбічної системою, що відповідає за почуття, до кори головного мозку.
• Порушення зв'язку між лівою і правою півкулями: перше з них не може розпізнати сигнали переживань, що продукуються у другому.
• Генетично передавані дефекти центральної нервової системи.

Концепція алекситимии, як уже говорилося, припускає, що порушення виникає і внаслідок неправильного виховання. Дитина може втратити здатність виражати емоції через нав'язаних стереотипів, наприклад, «чоловіки не повинні плакати» або «виражати почуття на публіці непристойно». Деякі вчені також допускають: алекситимия може стати результатом травми голови - пошкодження мозолистого тіла, що відповідає за взаємозв'язок між півкулями.

Прояви

Алекситимия - це в психології порушення емоційних функцій людини. У зв'язку з цим у характер таких індивідів має деякі особливості:

1. Виникаючі труднощі зі спілкуванням, в процесі якого люди постійно вербально висловлюють свої почуття, описують те чи інше душевний стан.
2. Схильність до самотності. Розуміючи, що він не такий, як усі, людина часто замикається в собі, починає уникати суспільства.
3. Обмежена фантазія. Такі індивіди рідко стають художниками, артистами або дизайнерами. У них геть відсутні здібності до творчої діяльності.
4. Неможливість бачити яскраві і кольорові сни.
5. Наявність хорошого логічного мислення, схильність до синтезу та аналізу, здатність до підведення підсумків.
6. Заперечення інтуїції.

Якщо людини, що страждає алексіміей, запитати, що він відчуває в цю хвилину, можна почути такі відповіді: «холодно», «боляче» або «незручно». Такі люди завжди плутають емоції з тілесними відчуттями.

Моделі

Коли в індивіда діагностована алекситимия, це означає, що у нього паралельно можуть формуватися психосоматичні розлади. Вони відносяться до двох моделей поведінки: заперечення і дефіциту. Перша припускає сильне гальмування афектів, що допускає можливість оборотності синдрому. Хоча у багатьох пацієнтів порушення незворотні і не можуть бути змінені навіть за допомогою тривалої терапії. Такі люди так і живуть без фантазії і емоцій. Модель дефіциту - більш адекватна. Люди, які обирають її, не позбавлені геть почуттів, а тільки деяких з них, або ж вони висловлюють свої переживання, але в неповній формі, не до кінця. Іноді вони навіть здатні уявляти і творити.

Психологи остаточно не вирішили, чи є алекситимия ситуативним станом або ж вона відноситься до стійкої особистісної характеристиці. Деякі фахівці вважають, що проявляються порушення тільки під час певної діяльності, наприклад, в процесі спілкування з опонентом. Залишившись же наодинці, така людина цілком здатний висловити свої почуття та емоції.

Ускладнення

Безліч проблем на фізичному рівні викликає алекситимия: це виразкова хвороба, дерматит, гастрит, коліт, бронхіальна астма, гіпертензія, ішемічна хвороба серця, інсульт, атеросклероз, алергія, мігрень і так далі. Невиражені почуття накопичуються всередині свідомості і поступово знаходять вихід назовні в тілесній формі: у індивіда порушується гормональний фон, відбувається збій у роботі органів і систем, що й стає причиною вищеперелічених недуг.

Ще одним наслідком алекситимии є зайві кілограми і навіть сильне ожиріння. Згідно з численними дослідженнями, нездатність виражати почуття швидко трансформується в переїдання, нерегулярне харчування, зміна гастрономічних смаків на користь неякісних та шкідливих продуктів. При цьому лікування синдрому на тлі надлишкової ваги часто стає проблемою для лікарів. До особливо складних випадків відносять також розвиток алекситимии одночасно з пристрастю індивіда до алкоголізму чи наркоманії.

Діагностика

Часто алекситимии плутають з іншими психологічними реакціями: депресією, когнітивної нерозвиненістю або шизофренією. Тому питання точної і професійної діагностики є дуже актуальним у наш час. Визначити наявність синдрому допомагає шкала алекситимии, розроблена американським ученим Тейлором. Опитувальник перевели й адаптували в Санкт-Петербурзі фахівці з психоневрологічного інституту імені Володимира Бехтерева. З його допомогою обстежили більше сотні пацієнтів, в результаті чого було встановлено: хворі з правопівкульним видом асиметрії мозку боле несприятливі в плані лікування.

Діагностику проводять і за допомогою іншої шкали - Шеллінга-Сіфнеоса. Лікарі використовують опитувальники Джона Кристала, а також проективні техніки, так як у таких людей немає уяви, тому їх відповіді стандартні і однотипні. Незважаючи на це, застосування тестів в клінічних цілях буває утрудненим, оскільки відсутні нормативні дані. Крім того, у медиків немає достатньої кількості часу для проведення експериментів, а також безпомилкової інтерпретації їх результатів.

Лікування

Як зазначалося вище, важко піддається терапії первинна алекситимия. Одночасно вторинну, що є наслідком дитячих переживань, можливо усунути за допомогою сучасних методів впливу на свідомість індивіда. Коли у людини діагностована алекситимия, лікування починають зі звичайної психотерапії. Застосовують також гештальт-терапію, психодинамические модифіковані методики, арт-терапію і гіпноз. Основна мета - навчити хворого висловлювати свої почуття і емоції.

Велику увагу приділяють і уяві, що сприяє розширенню спектра емоційних проявів. Що стосується медикаментів, то вчені не дійшли єдиного висновку: допомагають вони чи ні. Деякі психологи відзначають хороший ефект від застосування транквілізаторів при наявності психопатологічних розладів, таких як панічна атака. У кожному разі медики впевнені, що лікування має бути комплексним. При цьому велику роль у ньому грають і близькі люди пацієнта, які йдуть йому назустріч, допомагають розкритися внутрішньому світу рідної людини, виплеснути назовні потік його пригнічених і прихованих переживань.