Особистий простір - бережіть себе і поважайте інших


Особистий простір означає особливу територію, яка відділяє нас від навколишнього світу. Це свого роду захисна оболонка, яка дозволяє відчувати межі своєї особистості і захищати їх.

На перший погляд, це чисто тваринний інстинкт - позначити свою територію і всіляко охороняти її від вторгнення. Але в людях ця потреба теж присутня - на генетичному рівні. А оскільки ми об'єднані ще й соціальними зв'язками, то особистий простір людини буває не тільки буквально-просторовим, а й соціальним.

Свій особистий простір ми завжди «носимо з собою» і дуже неохоче впускаємо туди непрошених гостей. Наприкінці шістдесятих років минулого століття з'явився новий напрям - проксемика, яке вивчало невербальні сигнали, за допомогою яких люди використовують для спілкування навколишній їхній простір.

Згідно цієї теорії, все особисте простір спілкування можна розділити на чотири основні зони, межі яких визначаються ступенем близькості, що існує між людьми. А основний закон спілкування можна сформулювати так: відстань між людьми безпосередньо залежить від близькості між ними.

1. Зона інтимної близькості

Зближення допускається від 15 до 45 см. Це найважливіша зона, межі якої охороняються найбільш ревно. У цю зону ми впускаємо тільки найближчих людей, з ким нас пов'язують інтимні чи родинно-сімейні відносини. Сюди ж входять люди, з якими у нас налагоджений найбільш тісний емоційний контакт, або ж ми тільки бажаємо налагодити з ними подібний зв'язок. Тому, коли ми повністю зосереджуємося на якусь людину під час спілкування з ним, то мимоволі подвигаемся до нього максимально близько.

У нашому переповненому світі ми занадто часто змушені впускати в зону своєї інтимної близькості сторонніх людей - у громадському транспорті, в черзі, в кінотеатрі або в концертному залі. При цьому у нас виникає неусвідомлене занепокоєння через надмірної близькості чужих. По суті - це відгукується родова пам'ять, яка сигналізує про небезпеку: «Обережно, це чужак». Тому, щоб уникнути типового неврозу через життя в мегаполісі і не викликати агресію по відношенню до себе від оточуючих, необхідно дотримуватися кількох правил: намагатися не торкатися людей, що стоять поруч, не розглядати довго незнайомців, тобто не порушувати основні правила невербальної комунікації.

2. Зона особистої близькості

Максимальне зближення в цій зоні становить від півметра до 80 сантиметрів, тобто - відстань витягнутої руки. У цю зону ми допускаємо знайомих людей, з якими нас не пов'язують особливі особисті взаємини. Наприклад, сюди входять люди, з якими ми спілкуємося в гостях, на вечірках і на офіційних заходах.

Мінімальна зближення в цій зоні - до 130 см. Так, наприклад, ми спілкуємося зі знайомими, зустрівши їх на вулиці.




3. Зона соціального контакту

Максимальне зближення в цій зоні допускається від півтора до двох метрів, а мінімальний контакт - від двох до трьох з половиною метрів. Таку відстань дозволяє нам комфортно спілкуватися для вирішення ділових питань. Сюди відносяться службові контакти (в магазині, на пошті і т.п.), зустрічі з випадковими знайомими на різних заходах.

4. Громадська дистанція

Ця зона існує в межах трьох з половиною-п'яти метрів від людини і являє собою класичну дистанцію для спілкування вчителя зі своїми учнями, начальника з підлеглими, викладача зі студентами.

Це те, що стосується безпосередньо комфортної просторової дистанції щодо іншої людини. Але поняття особистий простір може носити і чисто соціальний характер і позначати межі особистості - звички, смаки, особистий час, секрети, самотність. Це особливо важливо, коли чоловік і жінка зустрічаються, живуть разом, будують сім'ю. Дуже часто відносини розпадаються саме тому, що одного партнера стає «занадто багато», тому іншому доводиться відійти в сторону, щоб знову відчути межі своєї особистості.

Як же зберегти особистий простір у відносинах, щоб близькість і свобода мирно уживалися під одним дахом? Близькість увазі вірність одне одному, відповідальність і бажання допомогти своєму партнеру. А що означає свобода в даному випадку?

По-перше, необхідно якийсь час проводити порізно. Наприклад, це може бути час, витрачений на хобі чи на особистий розвиток.

По-друге, навіть в загальній квартирі у кожного повинен бути свій особистий куточок, в якому можна побути на самоті.

По-третє, не можна вимагати від партнера повної відкритості у всіх думках і події його життя. Особистий простір порушується читанням чужих листів, копанням в телефоні, цілодобовим контролем, де знаходиться, що робить, що їсть і що думає ваш партнер в дану хвилину.

Людині вкрай некомфортно відчувати, що в ньому "розчинився" його партнер. А самому подібним чином "розчинятися" ще й небезпечно, оскільки свого обранця, а разом з ним і себе, втратити можна в будь-який момент з різних обставин. Тому не втрачайте себе і поважайте особистий простір своїх близьких людей.

Поділися в соц мережах: