Додана вартість
Близько 30% доходів держава отримує саме завдяки введеному податку на додану вартість (ПДВ). Це поняття нерозривно пов'язане з оподаткуванням. Додаткова вартість - база формування бюджету, універсальна і абсолютно об'єктивна. Вона практично не впливає на конкурентні сектори економіки.
Під визначенням "додана вартість" коштує розуміти всілякі технологічні операції, що додають продукту в очах споживача додаткову вартість. Іншими словами, покупець повинен захотіти купити товар.
Часто поруч із поняттям "додана вартість" стоїть інше - "марнотратство". Марнотратством тут вважаються всі маніпуляції і результати, які не можуть принести користь покупцеві, внаслідок чого останній не хоче купувати товар. З цього приводу колись був даний коментар Фуджі Чо (колишнім главою відомої корпорації Toyota): "Марнотратство - все, крім мінімальних витрат на компоненти, на матеріал, на технічне оснащення, робоче місце, робоче час ".
Розумне збільшення доданої вартості можливе лише при усуненні причини марнотратства ресурсів.
При марнотратстві явному доречно відмовитися від технологічних операцій, результат яких не потрібен клієнту: браковані вироби, непотрібна (або дорога) упаковка, подвійна очистка і т.д. Це має виключатися повністю.
У марнотратстві прихованому розібратися складніше. Тут, на думку клієнта, технологічні процеси взагалі не мають (або не повинні мати) додаткової вартості, яка, всупереч своїй недоречності, все ж створюється. Класичний приклад: логістика потоків матеріальних, складська логістика, адміністративні процеси. Подібні приховані витрати потрібно локалізувати і оптимізувати. Марнотратством можна вважати:
- перевиробництво (продукції виробляється набагато більше необхідного, частина її доводиться відправляти на переробку або утилізувати) -
- непотрібне обслуговування (дефіцит або брак деталей, нестача техніки, відсутність (нестача) інформації.
- зайві або непотрібні перевезення (навантаження, розвантаження, перекладання, перепакування, зайва довжина маршруту) -
- шлюб виробів (нестандартність етапного виробництва, збої в налагоджених процесах, застаріле обладнання) -
- зайві запаси (некваліфіковане планування, неотлаженность стикування потоків зі складу та на склад) -
- зайве переміщення (нераціональна організація, пошук матеріалів, неорганізованість робітників) -
- недостатність процесів (низька потужність виробництва, брак (або дорожнеча) обладнання).
- незатребуваність здібностей співробітників.
При аналізі марнотратства повинна бути врахована валова додана вартість.
Але результат не з'явиться, якщо керівництвом не будуть підтримуватися процеси боротьби з виявленим марнотратством. Крім того, необхідно час і ресурси як для планування, так і для здійснення певних керівництвом заходів. Потрібно створення проектної команди, що складається із співробітників проблемного відділу та профільних фахівців. Далі виявляються "вузькі" місця виробництва. І вже потім сформованої групою розробляється план роботи по боротьбі з виявленими недоліками. Рішення розбивають на стадії (пакети завдань), складається план дій, оцінюються витрати.
Наступний етап - контролювання ходу реалізації проекту і підрахунок економії. Якщо проект виявиться успішним, знадобиться контроль оптимізованих процесів.
Акцент робиться на спільні зусилля всіх учасників процесу. Тільки тоді мова може йти про успіх, тільки тоді додана вартість буде не тільки виправданою, а й вигідною.
Тут доречна прагматичність: дискутувати гірше, ніж експериментувати.
Запобігання марнотратства неможливе без створення потенціалу ощадливості. Особливо важливий цей момент при малих інвестиціях і при кризах.