Війна у В'єтнамі


Війна у В'єтнамі є одним з найбільших військових конфліктів, що відбуваються в другій половині 20 століття. У культурі США і В'єтнаму він залишив помітний слід і зайняв в новітній історії цих країн істотне місце.

Почалася війна в Південній частині В'єтнаму як громадянська. Потім втрутився в неї Північний В'єтнам, заручившись підтримкою Китаю і СРСР, США і низкою інших країн. Так, з одного боку йшла боротьба за возз'єднання двох частин самого В'єтнаму для створення неподільного держави, а з іншого - щоб зберегти незалежність південної частини країни.

У міру того, як розвивалися події, війна переплелася з паралельно шедшими громадянськими війнами в Камбоджі і Лаосі. Всі бойові дії, які відбувалися в 1950-1975 роках в Південно-Східній Азії, мають назву Другий індокитайської війни.

Причини в'єтнамської війни були досить простими. Комуністичний режим президента Північного В'єтнаму підтримувався Радянським Союзом. У свою чергу США побоювався того, що надалі вплив СРСР пошириться, і виникнуть військові бази в безпосередній близькості від США.

Крім цього існували й геополітичні причини. Наявність військово-морської бази на території В'єтнаму дозволяло б контролювати морський шлях до Японії і Китаю з Індійського океану, а також головну морську магістраль Європа-Далекий Схід.

Контроль (військовий, економічний або хоча б політичний) всього В'єтнаму давав би можливість впевненого впливу на довколишні країни - Лаос і Камбоджу, а через них - на Малайзію, Таїланд, Бірму (М'янму), а також гарантував би ряд додаткових можливостей в разі протистояння з Китаєм.

Війна у В'єтнамі серед жителів цієї країни отримала назву Американської або ж Визвольної. Одночасно вона стала цивільної, під час якої боролися політичні протистоять партії самої країни між собою, і такий, коли йшла боротьба з американськими окупантами, які захопили владу в південній частині.




У 1955 році, коли В'єтнам був звільнений від влади Франції і перестав бути її колонією, він розколовся на дві частини. Північну частину підтримував СРСР, так як вона перебувала під управлінням компартії, а південна фактично управлялася США. Згідно Женевської угоди країна підлягала об'єднанню, а значить, подальшому проведенню президентських виборів.

Таке рішення було відхилено президентом південній частині - Нго Дін З'ємом. Як відповідна реакція послідувала організація В'єтконг одним з лідерів компартії країни. Відповідно, Нго Дін Зьем заручився підтримкою США, які ввели свої війська на початку 60-х років на територію Південного В'єтнаму.

Саме тут і проходила війна у В'єтнамі до серпня 1964, а потім сюди була втягнута і північна частина країни. Все це набуло затяжного характеру. Американська сторона мала міццю сучасної техніки, а для в'єтнамців ця боротьба велася за свободу і незалежність власної країни. Саме це і надавало їм впевненості, відчайдушною хоробрості і волі до перемоги.

І тільки в 1973 році 27 січня сторони підписали мирні Паризькі угоди, якими пропонувалося припинення вогню на всій території В'єтнаму. Хоча повністю війна у В'єтнамі завершилася фактично в 1975 році, коли південнов'єтнамських війська 30 квітня здали місто Сайгон.

І лише в 1976 році відбулося прийняття конституції нової держави, іменованого відтепер Соціалістичною Республікою В'єтнам. Хо Ши Мін став її першим президентом.

За роки боротьби в'єтнамці втратили величезну кількість техніки, боєприпасів і населення, в тому числі і мирного. Але і втрати ВПС США у В'єтнамі були досить істотними: 2255 літаків і вертольотів, у тому числі від вогню противника 1737. Але найбільш важкими були втрати від зенітно-ракетних комплексів, поставлених з СРСР.

Поділися в соц мережах: