Як написати наукову статтю


Перед тим як написати наукову статтю, треба розуміти, що собою являє ця праця і для чого він необхідний. Зауважимо відразу, що наукові статті пишуть насамперед люди, що відносяться безпосередньо до науки - кандидати та доктори наук. Однак високий відсоток і тих, хто тільки робить свої перші кроки у науці - аспірантів і здобувачів. Для цих категорій молодих вчених написання статей особливо актуально, адже перед тим як написати статтю в науковий журнал, вони повинні провести не тільки ретельне дослідження, але й отримати схвальну оцінку рецензента статті або наукового консультанта.

Для того щоб стаття вдалася, була витримана по всім вимогам і параметрам і виглядала науково обгрунтовано, потрібно провести копітку роботу не тільки з написання статті як такої, а й за її оформлення. Наукова молодь часто може бути підкована в подібних питаннях. Зазвичай письменницький досвід набувається ще в роки навчання, а проби пера розміщуються в газетах, місцевих журналах і т.д. Адже знаючи, як написати статтю в газету, набагато легше написати статтю в більш серйозне видання.

У першу чергу потрібно дотримуватися правил, які стосуються побудови самої статті. У ній мають бути необхідні елементи: вступ, актуальність, історичний огляд, мета статті, основне виклад матеріалу, висновки та перспективи подальших досліджень.

А тепер по порядку про той чи інший компоненті. Вступ часто пишеться для «красного слівця». Тут необхідно показати значимість свого дослідження і в двох словах сказати, про що піде мова. Вступу відводиться лише пара пропозицій, щоб не відволікати читача і не псувати думка про працю.

Слідом за вступом йде актуальність. Перед тим як написати наукову статтю, переконайтеся, що тема ще мало досліджена і актуальна. У матеріалі статті слід розкрити ті моменти, які представляють науковий інтерес на даний час. Варто позначити, чому береться для дослідження та чи інша проблема, що нам можуть дати результати роботи.




Найчастіше труднощі представляє огляд історіографії - літератури, написаної з досліджуваної теми. Хоча термін «історіографія», як здається за назвою, відноситься лише до історії, проте у всіх науках необхідно опис тієї проблеми, яка досліджується. Це і є історіографія, але деякі дослідники називають її оглядом літератури.

У історіографічної частини дослідник повинен зазначити, які роботи вийшли за темою його статті, які концепції і думки викладені, з чим можна погодитися, а що спростувати. Зазвичай історіографія є перерахуванням наявної літератури з невеликим її критичним супроводом. При цьому аспіранти та здобувачі повинні розуміти, що не варто розносити «в пух і прах» певні труди.

На підставі історіографічних прогалин варто сформулювати мету своєї статті. Перед тим як написати наукову статтю, дослідник повинен мати поняття про те, як ця тема досліджувалася до нього. Необхідно завжди виділяти сегмент для дослідження, який мало розглянуто в науці, є спірним або вимагає перегляду позицій. Після того як мета статті сформульована, варто викласти основний матеріал. Тут вже можна працювати на нарощування сторінок, оскільки до статей пред'являються певні вимоги і по цьому параметру.

Після того як матеріал викладено, можна робити висновки. Вони повинні бути ємними і значущими. Не варто брати те, що лежить на поверхні, це зробить дослідження мало цікавим. Підсумувати потрібно ті позиції, по яких з'явилися нові наукові результати, - ось такі висновки стануть дійсно цікаві читачам. У висновку варто відзначити, що стаття не є вичерпною, і по цій темі можна розглянути такі-то аспекти. Це називається перспективою подальших досліджень, адже й інші аспіранти та здобувачі повинні знати, як написати наукову статтю на дану тему.

Поділися в соц мережах: