Індійські жахи: рімейки і "твори на вільну тему"

Індійський кінематограф в цілому та індійські жахи в тому числі хоч і перейняли від європейського і голлівудського кіно багато чого, все одно залишилися найтіснішим чином пов'язаними з уявленнями індійців про фундаментальні цінності, які радикально різняться з західними.

Тісні зв'язки з минулим і особливості

Протягом всієї історії свого існування індійська кіноіндустрія жахів зазнала не одне сильне вплив, починаючи з індуїстських епосів «Махабхарата» і «Рамаяна» і найдавніших санскритських драм, народного театру, закінчуючи голлівудськими знаковими кінострічками і навіть репертуаром MTV. Індійські фільми жахів відрізняються від інших тим, що в них головне не психологічний зростання, розвиток персонажа, а процес взаємодії його з іншими героями і особливо випробовуваний при цьому каскад емоцій. Крім цього, всі маніпуляції з глядачем творцям кіно в Індії проробляти простіше простого – якщо в голлівудських хоррорах автори поступово і ненав'язливо натякають, розставляють підказки в міру розвитку сюжетної лінії, нагнітаючи саспенс, то в боллівудських ужастиках вони можуть або відкрито оповістити глядача про майбутній повороті сюжету, або залишити в цілковитій розгубленості і невіданні до фінальних хвилин. І практично всі без винятку режисери, знімаючи індійські жахи, обожнюють вбивати головних героїв у момент, коли здається, що небезпека минула – щоб посилити переживання глядачів.

Ремейки і твори на вільну тему

Неодмінно варто зазначити, що запозичення голлівудських сюжетів для індійської кіноіндустрії не є чимось негожим і неприйнятним. Справа в тому, як уже говорилося, сюжет другорядний по відношенню до виконавській майстерності акторів, побуждающему смотрящих співпереживати й розділяти їх емоції і почуття. Кращі індійські жахи є ремейками культових європейських і голлівудських страшилок. Яскравим прикладом може послужити кінокартина «Махакаал».

«Кошмар на вулиці В'язів» по-індійськи

У 1993 році режисери Шиам Рамсей і Тульс Рамсей представили на суд глядача інтерпретацію культової кінокартини про вулицю В'язів. Звичайно, звичаї і традиції Індії залишили значний відбиток на їх роботі, істотно помінявши не тільки візуальну, але й ідейну складову, тому часом досить складно встановити зв'язок між цим проектом і американським фільмом жахів. Якщо з «Махакаала», що має хронометраж, що перевищує 2:00, вирізати всі бійки, танці та пісні, вийде стандартний півторагодинний хоррор. В цілому фільм безумовно можна назвати цікавим і якісним містичним трилером. У міру розвитку сюжетної лінії глядач буде спостерігати знайомі ситуації з оригінальної картини, але це всього лише половина представленої історії. Друга частина картини являють собою авторське твір на вільну тему. Справа в тому, що Махакаал в індійській міфології є дрібним божком, оберегом ченців та інших духовних служителів. Але індійські жахи на те і жахи, щоб представляти давно відоме в новому викривленому світлі. У даній роботі це божество (забавний і колоритний персонаж) позиціонується як демонічна сутність, що приносить в жертву собі коханій дітей і підлітків. Так що представляти «Махакаал» як повноцінний ремейк було б неправильно, це скоріше вільна інтерпретація, причому вельми вдала.

Чим лякають індійські режисери?

Можна сміливо дивитися індійські жахи російською, дубляж аніскільки не зіпсує враження. Справа в тому, що в плані залякування смотрящих в них більша частина уваги приділяється звуковому оформленню і музиці, часом йому може позаздрити голлівудський оригінал. Безвідмовно нагнітають атмосферу жаху пронизливі ВОІ і скрипи, що лякають глядача куди краще будь-якого раптового моменту. Індійські фільми жахів деколи не лякають європейського глядача через те, що актори, демонструючи надмірно емоційну гру, додають комедійності відбувається, ніж відверто підривають хоррор-складову історії.

Неосяжна тема

Сценарії індійських хорроров – тема неосяжна. Індійські трилери і жахи, крім згаданих вище класичних і фольклорних сюжетів, запозичених з епосів, використовують нескінченну кількість мелодраматичних варіацій, що експлуатують теми переселення душ, спілкування із примарами разносортних маніяків і сотні інших тематик, які ніколи в голову не прийдуть європейським кіношникам. Хорошим прикладом цьому стане творіння режисера Викрама К. Кумара «13Б: У страху нову адресу». Цей повноцінний трилер вийшов у прокат в 2009 р, вигідно відрізняючись від подібних витриманим напругою, наростаючим і гнітючим все більше з кожною наступною хвилиною, приємними акторами і досить свіжим сюжетом. Хоча окремі кіногурмани називають його спотвореною варіацією «Полтергейст». Згідно з сюжетом, велика родина Манохара переїжджає в нову квартиру №13 на поверсі 13В. Все б нічого, але по телевізору почалася трансляція дивного серіалу із заспокійливим назвою «Все добре» і все, що відбувалося в телепрограмі, початок повторюватися в реальному житті з членами сім'ї. Головний герой повідав своєму приятелю-поліцейському про дивацтва. І тут почалося: масові вбивства, примари й божевільні, детективи, маніяки, езотерики і безліч інших таємничих подій. Знаковою особливістю картини слід вважати повну відсутність яскравих фарб, пісень і танців. Музичний супровід строго закадрове, в суворій відповідності жанрової політиці і фабулі кінострічки.

Спільна творчість

Про те, що індійські жахи відомі за межами країни, свідчить факт появи картин спільного виробництва. Прикладом може послужити кінокартина 2010 «Нагін: Жінка-змія», в її виробництві брали безпосередню участь Індія та США. Основою сценарію стала індійська легенда про жінку-змії Нагін, втіленні хранительки і захисниці природи, зокрема, плазунів. Над нею не владний час, вона безсмертна завдяки особливому каменю-талісману. Герой картини Джордж Стейтс помирає від раку, тому вирішує знайти хранительку, відібрати у неї талісман і знайти безсмертя. Але зустріч з жінкою-змією не обіцяє нічого доброго ні йому, ні його команді. Для даної картини характерна незвичайна манера оповіді, докорінно відрізняється від канонів індійського кіно. Спільне виробництво з США внесло видимі корективи. Комедійний елемент зведений практично нанівець, а ось кривавих моментів і сцен насильства додалося. Місцями картина дійсно жорстока і похмура.