Файл підкачки: а віз і нині там ...


Запропонований компанією Майкрософт механізм роботи з пам'яттю, що використовує файл підкачки, виявився настільки ефективний, що присутня у всіх операційних системах Windows (Віндовс). На момент появи він виявився надзвичайно затребуваний. Основна причина цього полягає в можливості запускати Віндовс-додатки, вимогливі до обсягу встановленої на комп'ютері оперативної пам'яті. Користувачі, які застали початок ери Windows та захід ДОС, пам'ятають, що на компакт-дисках з ДОС-програмами завжди вказувалися вимоги до конфігурації комп'ютера: тип відеоадаптера, швидкість процесора, розмір вільного дискового простору, а також обсяг оперативної пам'яті. Якщо пам'яті було менше, ніж було потрібно, то програму не запускалася. Це зараз, коли на більшості комп'ютерів встановлено систему Віндовс, подібні вимоги стали носити рекомендаційний характер (хоча є поодинокі винятки, наприклад, підтримка потрібної версії DirectX). Таке стало можливим завдяки тому, що сучасна система використовує файл підкачки. Можна вважати, що даний механізм збільшує обсяг оперативної пам'яті. Уявімо ситуацію, коли запускається додатку потрібно 2 Гб пам'яті, а фізично встановлений модуль в 1 Гб. У такій ситуації система Віндовс створює на жорсткому диску особливий файл підкачки (віртуальну пам'ять), з яким працюватиме так само, як з її фізичним аналогом. Зрозуміло, «так само» з точки зору користувача.

Операційна система Windows, мабуть, є однією з найбільш настроюються. Для неї випущено величезну кількість твікеров і оптимізаторів, за допомогою яких з системою можна робити майже все, коригуючи параметри для своїх завдань.

Але все-таки налаштування «за замовчуванням» не завжди дозволяють реалізувати явні і приховані можливості повною мірою. Не обійшли увагою і файл підкачки. Управління цим системним механізмом можливо за допомогою вбудованих засобів. У популярній Windows 7 для доступу до налаштувань відкриваємо властивості «Мій комп'ютер», слідуємо в «Параметри системи», де відкриваємо вкладку «Швидкодія». Вибравши «Додатково», можна налаштувати роботу з віртуальною пам'яттю.




Часто на форумах задається питання: «Як вибрати розмір файлу підкачки?». Відповідь залежить від кола вирішуваних завдань (запускаються) і кількості встановленої оперативної пам'яті. Існує багато рекомендацій з налаштування, але всі вони ґрунтуються на твердженні, що без файлу підкачки комп'ютер працює швидше. Обчислювальні потужності сучасних комп'ютерних систем ставлять під сумнів даний постулат. Чотирьохядерний процесор і SATA-3 диск на основі твердотільної пам'яті, все частіше зустрічаються навіть у домашніх системах, зменшують вплив розміру файлу підкачки на підсумкове швидкодію. Отже, якщо оперативки не менш 4 Гб, то можна спробувати відключити підкачування. Слідуємо в «Віртуальна пам'ять», знімаємо галочку автоматичної настройки і вказуємо Windows не використовувати даний механізм. Рекомендується перезавантажитися. При проблемах з роботою додатків доведеться докупити моделей пам'яті або навіть не думати про відключення файлу підкачки.

Але відключення - це, звичайно, крайність. Іноді вдається оптимізувати роботу системи, самостійно задавши розмір файлу. Це, дійсно, дієвий спосіб, що зменшує фрагментацію. Вибираємо «Вказати розмір» і проробляємо фокус: вихідний розмір ставимо рівним максимальному. Який саме? Можна піти раді Windows і жорстко прописати автоматично певний розмір, а можна і підкоригувати в ту або іншу сторону. Найкращих результатів вдається домогтися при інсталяції Windows на порожній розділ диска і негайному (до установки додатків) вказівці розміру підкачки. Якщо фрагментація файлу буде відсутній, це трохи покращить швидкодію. Як варіант: виділити окремий розділ вінчестера для підкачки, як зроблено в системах на основі Лінукс.

Поділися в соц мережах: