Транспортні витрати

Практично у будь-якого підприємства в ході його господарсько-фінансової діяльності виникає необхідність ретельно контролювати і правильно враховувати транспортні витрати. Порядок їх обліку визначається за умовами укладених договорів з покупцями і продавцями. Якщо в договорі відображено умова, що покупець самостійно компенсує всі витрати на транспортування, сума компенсації є доходом підприємства-постачальника. Оплата доставки вантажів залізничним транспортом постачальником є витратою, що зменшують оподатковуваний базу. Так, при перевищенні компенсації над витратами, понесеними на доставку товарів покупцеві, у підприємства виникає податкова база для податку на прибуток.

Існує 2 види транспортних витрат:

1. Ті, що входять у вартість поставки товару, при цьому в ціну поставки вже включені всі витрати на доставку до споживача.

2. Ті, що при узгодженні продажної ціни з умовою «склад постачальника» виділяються окремим рядком. Покупець оплачує вартість доставки товарів крім самої їх вартості, зазначеної в договорі. Постачальник зобов'язаний надати покупцю первинні документи, що підтверджують факт таких витрат і їх оплату. За своєю суттю договір на поставку розбивається на 2 частини. У першій містяться умови купівлі-продажу, в другій - елементи договору про надання транспортних послуг. При цьому постачальник є агентом поставки, а покупець - принципалом.

Транспортні витрати на доставку товарної продукції найчастіше в її вартості складають значну частину. Тому в рахунках на товари, що виставляються постачальниками, такі витрати часто виділяються окремим рядком, хоча вони можуть бути і просто включені у вартість. У цьому випадку зрозуміло, що покупець оплачує витрати продавця на транспортування. Відображення таких операцій в обліку залежить від документального оформлення.

Якщо транспортні витрати за договором організації-перевізника не компенсуються покупцем, вони включаються до витрат на продаж. Якщо ж за договором витрати перевізника відшкодовуються покупцем, вони відображаються на рахунку 76 «Розрахунок з різними дебіторами і кредиторами».

Транспортні витрати, проводка яких в бухобліку залежить від умов поставки, відображають таким чином:

- виконані транспортом і власними силами постачальника - в кредиті рахунку 44, на якому враховують продажу-

- виконані транспортної організацією, авіацією, залізничним транспортом, морським і річковим транспортом або іншими підприємствами-перевізниками - за кредитом рахунку 76 (не відображена їх у складі виручки). Їх можна враховувати і на транзитних розрахункових рахунках. Для ведення такого обліку продавець повинен документально підтвердити, що він виконує тільки функції посередника і не надає транспортні послуги самостійно.

При продажу товарів з послугами транспортних організацій та відображенні в обліку відповідних проводок робляться і такі:

• Дт 60 Кт 51 - оплачені послуги організації-перевозчіка;
• Дт 76 Кт 60 - відображається заборгованість покупців за транспортування товару;
• Дт 51 Кт 76 - надходження грошей для відшкодування витрат на транспортування.

Транспортні витрати бувають:

- прямі (витрати на доставку товарної продукції до складу, не включені у вартість товарів). Прямі витрати, що відносяться до залишків на складі, визначають за середнім відсоткам за місяць з урахуванням залишку на його початок.

- непрямі (всі інші).

Таким чином, витрати, що беруть участь у формуванні вартості товарів і відображені в первинному документі окремим рядком, для оподаткування розподіляються на залишки товарної продукції на складі. Чи не виділяються окремим рядком видатки на транспортування розподіляти не треба.

Витрати на транспортування, що обліковуються на рах. 44, включають до собівартості проданих товарів прямим методом. Якщо ж такий розподіл неможливо, ці витрати розподіляють між різними найменуваннями товарів за їх обсягом або вагою, виробничої собівартості.

Транспортні витрати на доставку товарної продукції до складу разом із сумою, сплаченою за договором постачальнику, являють собою фактичні витрати на покупку товару і збільшують собівартість всієї нереалізованої продукції.

При покупці товарно-матеріальних цінностей підприємство несе різні супутні витрати, такі як витрати на страховку і транспортування вантажу, на оплату послуг порту, митні платежі, комісійні брокеру. Ці витрати називаються транспортно-заготівельними. Їх облік ведеться на рахунку, призначеному для обліку товарів (281, 286, 282). Фактична собівартість матеріалів включає:

- вартість матеріалу-

- транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ).

Для полегшення розподілу цих витрат можна прийняти такі методи:

1. Якщо ТЗВ не більше 10% вартості, їх сума повністю списується на рахунки виробництва і вартість проданих матеріалів.

2. Розподіляються ТЗВ в поточному місяці за питомою вагою (у% до вартості матеріалів), що склався на початок місяця.

3. ТЗВ відносять за нормативом, закріпленому в планових калькуляціях, до вартості використаних матеріалів.

4. ТЗВ щомісяця списують на вартість відпущених (використаних) матеріалів (якщо їх питома вага до 5%).